Україна від моря до моря

Портова влада Ельбльонга - польського міста поблизу Ґданська та Калінінграда, оприлюднила намір створити в порту термінал для українських вантажів. Таким чином Ельбльонг став єдиним морським портом на Балтиці, який проголошує намір спеціалізуватися в обслуговуванні українського транзиту. Це рішення пов'язане з планами побудови пароплавного каналу через Вісляну косу, що уможливить доступ до Ельбльонга суден осадкою до 4 метрів та навантаженням до 3500-4000 тонн. Нині єдиний вихід з Ельбльонга на відкрите море веде через російські територіальні води - Калінінградський лиман та Пілавську горловину, що поблизу Балтійська. Цей підхідний шлях - дуже мілкий, та ще росіяни блокують іноземним суднам доступ до польського порту.

Ельбльонг лише розгортає портову діяльність після недавній реактивації й йому вкрай необхідно знайти ринкову нішу. Неподалік цього міста розташовані великі порти Трійміста - Ґданськ (на 60 км північніше) та Гдиня (80 км) і про конкуренцію з ними не може бути мови. Тому єдиним сприятливим виходом є створення пропозиції, яка буде доповнювати ці порти. Серед іншого, нею має бутисаме співпраця з Україною, якою не зацікавлені великі Ґданськ та Гдиня.

Аргументом за таким напрямком співпраці стало між іншим те, що Ельбльонг - це географічно найближчий порт з точки зору західноукраїнських вантажовласників. Однак чи не найважливіший чинник - це великий відсоток українського населення в місті та регіоні (тобто Вармінсько-Мазурському воєводстві). За деякими оцінками, тут проживає навіть 80 тисяч осіб українського походження (тоді як населення всього воєводства становить півтора мільйона мешканців). На відміну від деяких повітів на польсько-українському прикордонні, етнічних українців сприймають тут цілком нормально, вони займають провідні місця в органах місцевого самоврядування та державних установах. Тут проживає також єдиний український депутат польського Сейму, колишній голова Вармінсько-Мазурського Самоврядного Сейміку Мирон Сич.

- Ми вважаємо, що наші українці - це великий людський потенціал, який годі змарнувати. Якщо вдасться здійснити ідею "Балтійського порту для України", етнічні українці знайдуть тут цікаву та добреоплачувану працю, оскільки їх кваліфікації, зокрема знання української мови та західноукраїнських реалій, співпрадають із нашими очікуваннями - сказав у коментарі "Часу і Подій" начальник морського порту Ельбльонг пан Юліян Колтонський. До речі, важко собі уявити подібну деклярацію, скажімо, в Перемишлі, де українофобські настрої надалі досить сильні.

Порт добре підходить до обслуговування малих партій товару. Він набагато дешевший ніж сусідні порти Трійміста та Литви, також ціна оренди ґрунтів - значно нижча, що має неабияке значення для потенційних інвесторів. До того, ельбльонзький порт невеликий, а відтак - гнучкий, він може запропонувати своїм бізнес-партнерам індивідуальний підхід, що неможливо уявити у випадку Ґданська, Гдині чи Клайпеди. Спеціалізація в обслуговуванні українських експортерів має полягати в тому, що портова влада не збирається пасивно чекати, аж до неї прийдуть вантажовласники. На таке можуть собі дозволити хіба що Ґданськ чи Гдиня, для яких вантажі з України - це крапля в морі, без жодного значення. - Ми хочемо допомогти західноукраїнським виробникам знайти покупців на їхню продукцію на перспективних ринках Скандинавії, балтійських республік чи Північної Німеччини. Ми маємо там партнерів та знаємо, що принаймні на деякі види товарів з України там є великий попит - сказав нам пан Колтонський. Мова йде насамперед про наволочні вантажі: будівельні матеріали, зернові, добрива, лісові тощо.

Звісно, що Ельбльонг не становить конкуренції для чорноморських портів. Він обслуговує невеликі судна, які можуть плавати лише по Балтиці, та розраховує на вантажовласників з Західної та Центральної України. Як-не-як, перевезення вантажу з Тернополя чи Луцька до Швеції за посередництвом чорноморських портів - безглуздя, оскільки по дорозі треба б обпливти всю Європу. Натомість посередницка діяльність порту та низькі портові збори можуть сприяти розвиткові в Західній Україні виробництва на експорт.

Однак треба також сказати декілька слів про недоліки Ельбльонга як "Балтійського порту для України". Перш за все проект розрахований на те, що до 2012-2013 року побудують згаданий канал через Вісляну косу, а також продовжать до Львова колію польського стандарту ("євроколію") та створять у Місті Лева великий логістичний центр, за чим лобіює міський голова Андрій Садовий. Відтак інвестування в окремий український термінал, який має бути охоплений вільною митною зоною - це цілком приваблива перспектива для українських та іноземних інвесторів. Та що буде тоді, якщо з якихось причин ці інфраструктурні інвестиції відмінять? - Тоді ми зможемо надалі перевозити українські вантажі транзитом через російські територіяльні води, безпосередньо в заморські порти або з перевалкою в Ґданську на більше судно - тлумачить пан Колтонський. Отже, все залежить від конкретної ситуації - інколи транспорт вантажу через Ельбльонг з подальшим перевантаженням у Ґданську доцільне, інколи дешевше й зручніше завести його одразу до Ґданська.

Безпосередня перевалка в Ґданську вигідна передусім у тому випадку, коли товар має бути завантажений на судно дуже швидко. Кожна година очікування в ґданському порту судна, вагона або вантажівки обходиться дуже дорого. Водночас у Ельбльонзі можна дозволити собі на таку затримку. Цей порт також досконало підходить до ролі логістичного центра, в якому складуватимуть товари, фасуватимуть їх, стафіруватимуть контейнери тощо, оскільки ці послуги обходяться тут дешево. Не слід забувати також і про довготермінові вигоди зі співпраці з портом, який може допомогти в знайденні покупців у країнах Балтійської Європи. Управління порту відкрите на співпрацю в багатьох цікавих інвестиційних проектах.

Таких потенційно цікавих проектів є багато. Вони стосуються насамперед логістики, туризму та екології. "Балтійський порт для України" - це лише один із проектів, які реалізуватимуть у рамках концепції "Балтійська Україна" (www.baltic-ukraine.com), за активною участю Об'єднання українців у Польщі. На думку авторів проекту, ця ініціатива має шанс об'єднати українську діаспору різних країн, в тому числі й українців Америки, для реалізації спільного бізнесу, а також охорони середовища української частини басейну Балтики (насамперед Львова та Червонограда). Що з того накінець вийде - побачимо за якийсь час, оскільки наразі ініціатива лише народжується.

Якуб ЛОГІНОВ (Гданськ)
Czas i Podii — Ukrainian weekly in Chicago,
№ #2007-48, 11.29.2007